Трьоденна програма святкування дня міста Камянець-Подільського передбачала і Фестиваль повітряних куль і реконструкцію першого польоту на них, гонки на автомобілях, музичні та розважальні заходи.
Мінлива погода, різноманітність заходів, велелюдністю та велич історичних споруд зробили свою справу. Несподіванок і приємних сюрпризів було багато.
Перша ж вилазка в стару частину міста і було чутно місцевих аматорів зі сцени, готовилися до виступу музиканти військового оркестру, поруч на джипах, воєнізованих авто, туристичних відкритих бусах мандрували туристи, організовані групи та ті, хто самостійно добрався до цих країв.
І поки я роздивлявся черговий виїзд чогось схожого на БМП, з неба впав дощ. Прийшлося ховатися у наметі. Намет був із вишиванками.
За перші півгодини чекання наміряли і придбали одну вишиванку, дощ посилився, почали містом чутися сирени, відкрили перекриті дороги, наміряли ще одну вишиванку. Не дешевою виявилася схованка від дощу😊 На допомогу прийшли ...прибиральники, одна пані з яких безкоштовно поділилася одним великим мішком, з якого змайстрував дощовика.
Кинулося в очі, що як злива зщухла, то вода дуже швидко зійшла з доріг міста. Так є ухили, є водозливна система, більшість із якою завершується на краю ущелини над річкою біля фортеці. Тож воді є куди падати водозливним водоспадом.
Спроба номер два дійти до тієї самої фортеці була ще цікавішою. Спочатку не втрималися зробити собі шаржі від досить непоганого художника. Розговорилися, він 16 років працював за кордоном, каже там краще розуміють жарти, тому більшість карикатур в Україні малює з розряду «з легким гумором».
Зустріли в місті і веселого хлопця Васю з с.Ільці, який запам’ятався за програмою Розсміши коміка.

Вдалося постріляти і з автомата і з лука. З автомата вийшло краще 25 з 25, з лука 15 з 18, призи дітям виграв), а ще монетку на удачу сам зробив.
По дорозі те і діло їздили різні кумедні, старовинні, церемоніальні машини. На одн із таких автівок задивився, переходячи вулицю і раптом з люка висовується голова і кричить «Привіт, Здолбунів»». Опа, земляки тут теж є! З іншими знайомими, з якими потоваришувалися під час поїздки на Кубок світу з біатлону, списалися у вайбері, але вони надали перевагу печері і фортеці поруч із Кам’янцем, але паралельно по соцмережах проходили ми їх шлях, а вони наш😊
Ось і міський парк і прохолода від фонтану. Збираються хмарки, пора  тікати до готелю. Тут краса не гірше ніж у парку.
Нові місця, люди, емоціїї – це справді надихає і поповнює запаси енергії і не лише для нового робочого тижня!

Неможливого нічого немає. Хочу на біатлон – їду на біатлон. Або як запитали мого сина – А твій батько вболівати чи виступати туди їде? А що, раз так питають, значить ще є порох в порохівницях.

Хоча як виявилось краще мати термобілизну ніж порох 🙂

Мені сьогодні 45 і я почуваюся, як той Карлсон у мультику – у повному розквіті сил. Правду кажуть, що деякі речі можна відчути тільки у відповідному віці.
Думав, гадав, як то приступити до свого традиційного іменинного блогу, а підштовхнув альбом з фотографіями. До цього часу роблю друковані фото і вставляю в альбоми. Від дня народження і всі зимові свята є що перед каміном переглядати, згадувати і по новій переживати.
От саме емоції від переглянутого і дали старт блогу. Якщо мені є що побачити, озирнувшись на рік назад і це викликає у мене позитивні емоції, значить рік минув не даремний.
Він був сповнений подорожей. По своїй консалтинговій роботі, в т.ч на запрошення друзів до їх проектів. Завдяки цьому півкраїни оновив своїми візитами. Побачив зміни в деяких містах, в інших очікування чи то змін чи то хто їх буде робити. Але загалом зустрів значно більше людей, які хочуть робити справу на своєму робочому місці і у своїй громаді.
Хоча не оминув увагою і закордон. Здебільшого відпочивав, проте і по проектній лінії вдалося разом із молоддю багато цікавого побачити, майстер клас німцям провести, на англійській мові разом із сином в радіопередачі розповісти про наші рідні краї та свої враження він Німечччини. Постсоціалістичної частини колишньої НДР. Австро-угорське Різдво найбільше сподобалося дружині і дочці, Сінайські канікули, напевне всім, крім моєї голови від  47 градусного сонечка. Ми підкорили гори і підводні глибини, мандрували на авто, літаках, потягах і яхті. Для повного комплекту не вистачає засніжених вершин і лиж:) чи санок. Але ж рік ще триває:)
Тому емоція – це перший підсумок цього року і улюблена справа, яка стала причиною можливостей для цього. А от улюблена справа – це вже підсумок номер два, але не тільки цього року, а я загалом певного відрізку життя, бо для чоловіка то важливо. Мати те що подобається, вмієш робити і це приносить результат. І тим, для кого це робиш і тобі та твоїй сім'ї.
Вперше за багато років виконав більшу половину запланованого на рік на сімейно-господарських обріях. Як по господарським справам, придбанням, так і по візитам, зустрічам. На цій дорозі траплялися цьогоріч хороші люди. Допомагали, декого вдалося знайти лише за допомогою ФБ друзів, оскільки факт глобалізації і міграції вже добралися і до майстрів середньої руки.
В той же час, прийшлося зняти зі стіни в кабінеті свою візуалізацію цілей п’ятирічної давності. Те, що мені здавалося дуже важливим, а це здебільшого матеріальні блага, які були зображені на папері, чомусь різко втратили свою первинну цінність. Тому підсумок третій – емоції від життя тут і зараз важливіші ніж прагнення до  марнотратства і ефемерного накопичення чогось на завтра. Завтра може смак зірваної з поля полуниці бути не таким смачним ніж сьогодні.
За рік, що минає почув добрих слів і слів подяки більше тоді коли на них не очікував. Це приємні сюрпризи. Будь то грамота, відзнака, слово людське, лист чи повідомлення у месенджері. Навіть затяті опоненти не втрималися від ложечок цукру до мого життевого чаю.
Ха, поки писав речення почали приходити перші привітання з наступаючим і пропозиції щось придбати, десь погуляти, відпочити зі знижками і подарунками. Це ж теж наслідок того, що рік «крутив глобус ногами» і багато де побував. Про пригоди можна писати книги, але я вважаю і так достатньо активний і відкритий в т.ч щодо того, щоб поділитися прикольчиком, життєвим анекдотом чи ситуацією.
В наступний етап свого дорослого, осмисленого життя я переходжу, мовою Image Dragon від «Блискавки перед громом» до «Справжнього» (бажано включити англійську уяву і переклад тексту за сенсом, саме цього тексту та приспіву, який я навожу нижче)