• Twitter
  • Technocrati
  • rss
  • facebook

За новинами Блогу можна слідкувати також тут

Бот Макса Кідрука

Рубрика : Розваги та відпочинок

Першою прочитаною книгою українця — земляка Макса Кідрука стало «Жорстоке небо». Свої враження про цю книгу я написав у ФБ і поділився враженнями із самим автором. Зазвичай, коли я читаю книгу якогось автора і вона мені подобається то я замовляю наступну і вже приблизно розумію стиль і письменницькі звороти. Так, наприклад Філіппа Ванденберга із його історичними пригодами я прочитав вже близько десятка. Хто читав Дена Брауна, то цей автор вам теж сподобається.

Очікував чогось подібного і після Жорстого неба. Та все сталося не так як гадалося. ЗОВСІМ інша книга, інші герої по своїй суті, стиль і головне...я ніколи не читав про жахи, мало дивлюсь і картин такого штибу. Трилери читав і дивився більше політичні, трилери-детективи, а тут БОТи в пустелі...

Певні асоціації звісно виникали. Перше- це самі відчуття пустелі, які я порівнював із відчуттями винесеними з Аравійської пустелі, друге — це нанотехнології і відчуття які виникають від думки про холодний розум бота не підвладного емоціям. Лише холодний розрахунок і дії, безжальні дії. Третє — це участь в операції по розгадуванню таємниць поведінки ботів українців-програмістів, ти паче у поєднані із неповоротним професором-росіянином 🙂

Десь посередині книги мені захотілось щоб вона була екранізована, настільки чітко вже вимальовувався сюжет, можливі спецефекти. Я почав переживати разом із Тимуром саме ту частину його пригод, де потрібні булі чоловічі якості більше ніж програмерські, а зазвичай наші програмери і зброя — це якось мало сумісні речі, тому  хотілося відчути як себе поведе людина такої професії у складних емоційно-напружених, вольових ситуаціях.

Про самонавчання я здогадувався, про психоістоту не до кінця зрозумів, хто це, заворожили сцени біля печер із ботами, шкода селян. Точні розрахунки, описи, схеми, формули додають реалістичності. Після Жорстокого неба я їх перечитував по горизонталі — вірю, що Макс там все вірно з наукової точки зору аргументував 🙂 З множиною Мандельброта розбиратися на математичному рівні не став, а от про транскарніальну магнітну стимуляцію і перешкоди гематомо-енцефалічного барєру та техно-синапс почитав уважно. Свого часу розробляв курс з фізіології і психології праці для університету де детально розглядав дію аксонів і дендритів та передачу нервових імпульсів. Сподобалась ідея дослідження мозку людини через використання потенціалу сигналів від дендритів до масиву вживлених електродів.

Кінцівка, фінал — порадували, заінтригували, простір для БОТ-2 залишений класично. Можу констатувати, що БОТ став першим технотрилером, який не нажахав, але примусив розкинути мізками і у гострому напруженні перегортувати сторінку за сторінкою. Макс, дякую за книгу, наступна вже на столі — приступаю до Твердині!

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Оставить комментарий или два