Все відносно. Ми мислимо здебільшого у своїй системі координат. Чим далі від першого крику при народженні тим індивідуальність чи шаблонність кожного стає більш очевидною. Хто яку дорогу обрав. На ній може бути як затишна спина попереду твоїх очей, яка прийме і дощ і сніг і всі медалі в разі чого, так і колюча, терпка невідомість, але в нагороду за збиті ноги і швидке подорослішання — всі нагороди світу для першопроходців.

Ще не вмерла України…. — рядочки гімну країни. Автор був в очікуванні чи передчутті що ось  ось і та слава і воля і доля згинуть?

Свій погляд на важливість і думка інших. На що реагувати, від чого відштовхуватися? Для прикладу взяв свій акаунт у ФБ. ФБ сьогодні і декілька років тому це різні ФБ. Суцільні перепости, фани, фейки і обговорення загальноукраїнських, світових новин замість продукування власних.