• Twitter
  • Technocrati
  • rss
  • facebook

За новинами Блогу можна слідкувати також тут

Чикаго! Контрольний постріл у серце

Рубрика : Громадське життя

Мічіган, Огайо і вся Індіана вже позаду. Попереду висотні будинки Чикаго, що в штаті Іллінойс. Одразу по прибуттю мали зустріч в Інституті політики і громадских звязків. Мова йшла про способи залучення громадськості до розвитку громад і політики, навчанню молодих лідерів. При чому в американському розумінні „молодих”- це не лише за віком, а й за часом зацікавленості темою. У переважній більшості установ та організацій ми в основному зустрічали старших за віком працівників, а серед політиків тим паче – пенсіонерів, які йдуть в ради бо мають вже час і життєвий досвід. Особливо нового я наприклад не почув зі слів директора Інституту але те, що існує цілий Інститут при Іллінойському університеті з питань залучення громадськості до управління говорить мені про важливість цього питання для американців.

На вулиці +35. Спека. Екскурсія, яку ми влаштували вдвох з Володимиром триває вже більше двох годин. Ми поселились в чудовому готелі Whitehall Hotel в 100 метрах від набережної озера Мічіган. Тому природньо що першим обєктом дослідження стала саме набережна. Дві доріжки для велосипедистів, ще по одній постійно бігають „фізкультурники”. Нічна програма передбачала подорож озером на кораблі. Нічне Чикаго!! Воно мене «вбило». Така краса. Ми порівнювали ці відчуття із 3д або 5 д фільмами, коли картинка із кінофільмів оживає перед твоїми очима. І все це помножене на святковий настрій з нагоди річниці Незалежності. Знайшовся і прапор і ремінь на який його надягти. Привітання від капітана було дуже символічне і ми зустріли його оплесками. Заснути довго не могли, бо емоції переповнювали. Ранок почався знову з озера, бо не скористатись такою нагодою було неможливо. Дві години ранішнього сонця і теплої води дали заряд на цілий день. Наступне захоплення нас чекало вже на суші. Це краєвиди Чикаго з вистоти 96 го поверху відомої будівлі Хенкок, міленіум парк і найбільша в світі крапля чи то фасолина. Розум не міг все осягнути і збагнути як таке можна зробити. Останні закупівлі, сувеніри і знову вечір на березі Мічігана. Оглядове колесо висотою з 9ти поверховий будинок, гучний фейерверк із набережної і прогулянки перед сном, який обовязково мав бути від побаченого кольоровим. Закінчую свій щоденник незвично, а цитатою з блогу мого друга Дядька Пола, який нещодавно був в Америці. «Я щиро вболіваю за те, аби кожен, хто читає цей допис, хоча б раз у житті відчув те, що я відчував у Сполучених Штатах: на Алеї зірок, у високих засніжених горах Каліфорнії, зустрічаючи захід сонця на океані Санта Моніки і Веніс біч, споглядаючти на величний Гранд каньйон, стоячи біля водоспаду в національному парку Йосеміті, милуючись нічним Лос Анжелесом з Голівудських пагорбів... Тут я відчув себе вільним, відчув себе щасливим», як я тебе підтримую і розумію, Сашко. І наостанок. Ранішні збори і вперед. Вперше небо заплакало дощем. Дорога у напівсонному стані і привіт Детройт, аеропорт Америка-додому. Короткі прощальні слова, побажання і зліт аеробуса. Дякуємо Америко за такі вдічуття, враження і нову енергію для плідної роботи на Батьківщині. А роботи тут вистачить всім.

Поїздка в США була організована Американською агенцією з міжнародного розвитку (USAID). Українська організація, що допомогла підготувати групу до стажування в США – Інститут розвитку регіональної преси. Неурядова організація, що опікувалася українською групою в США – Консорціум Великих озер для міжнародного навчання та розвитку (Great Lakes Consortium for International Training and Development).

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Оставить комментарий или два