• Twitter
  • Technocrati
  • rss
  • facebook

За новинами Блогу можна слідкувати також тут

День народження

Рубрика : Громадське життя

Ха, ось він день і настав)) Якось швидко пролетів рік. Зазвичай я пишу на своєму блозі матеріал-підсумок прожитого року. Буде і цей раз.

Варто чи ні?

Скільки раз ми задаємо собі питання зробити чи ні, повірити чи не повірити, вагаємось і вибираємо між інколи зовсім протилежними варіантами. В усьому. На шальки терезів кладемо свої аргументи, відчуття, думки сторонніх. Варто чи ні займатися громадською роботою і бути суспільно корисним чи достатньо прожити із власним егоїзмом наодинці?

Чомусь прийнято вважати що громадський активіст це вісімнадцятирічний юнак чи дівчина які повні сил та енергії, мало були обпечені життям та ще не навантажені обов’язком думати про сім’ю, заробляння грошей та інші «більш важливі речі». Для чого ж займатися тим, що важливо не стільки і не тільки тобі, а й іншим. Де знайти внутрішні мотиви робити добрі справи і часто не чекати подяки у відповідь? Значно простіше, наприклад колекціонувати марки чи листівки. І собі приємно і тиха непомітна робота і показати є щось комусь. Інша справа організувати людей для прибирання парку в місті чи випуску стінгазети, започаткування дебатного клубу чи школи суспільного журналіста. Ми часто шукаємо виправдання своїй егоїстичній позиції. Нехай влада це робить, я що крайній, а кому це треба, а і так все погано, без цього можна обійтись, я зайнятий… Для мене відсутність громадської активності, руху, креативності це все рівно як червоний борщ без пампушок, як авто на трьох колесах, як кіно без звуку. Ніби щось і є,а ніби чогось сильно бракує.

Ви будете здивовані, але часто громадська активність і власна громадянська позиція дратують і злять тих, хто звик маніпулювати безмовними «жителями території» чи «електоратом», тим хто вивчив лише одну модель поведінки, господарювання і всі решта новацій вважає тимчасовими експериментами «грантоїдів», дармоїдів і барикадних трибунів. Для чого ж наражатись на критику, підставлятись під удар, брати на себе ініціативу…Легше на кухні самому собі і сусіду під чарку пожалітись що усі сволочі. Ми і досі віримо що нам хтось щось винен чи зобов’язаний зробити. А здавалось що дорослі ж люди і в казки вже давно не повинні вірити.

— Алло, редакція?

— Так.

— Там біля гідропарку собаки бігають, розберіться.

— Добре розберемось, а як вас звати який ваш номер телефону. Давайте зніміть це поки на фото чи відео, зберіть підписи у таких же як ви що зараз сидять в гідропарку, а ми підїдемо і разом приєднаємо ці матеріали до листа, який направимо до міської ради.

— Ну добре, до побачення…короткі гудки

Переклад діалогу. Зробіть нам благо ми самі без рукі без ногі вміємо тільки скаржитись. В міську раду страшно то позвонили хоч вам. Як зробите то добре як ні то ж ми так і знали що всі однакові і нікому нічого не треба.

Себе не впізнали? Ну значить добре. Впізнали? Не засмучуйтесь таких як ви дуже багато. Нажаль, але якщо ви це читаєте і визнаєте, значить не все ще втрачено.

То що ж таки спонукає робити щось потрібне ще комусь у цьому світі? Реакція близьких і друзів, їх підтримка. Результативність цього. Зробив і стало краще ніж було. Обов’язково краще інакше для чого вся возня. Комусь ця робота була корисною, для когось інформація стала у нагоді  для вибору своєї життєвої дороги, хтось повірив що є добро, допомога і справедливість. Скільки вже за ту справедливість боротьби йде у світі і у кожного своя правда. І чи можна побудувати «соціалізм» в окремо взятому місті, районі, області. Чомусь так хочеться отримати саме власну відповідь на ці запитання. Отже, варто чи ні? Бути небайдужим, справедливим, сміливим, допомагати іншим? Варто!

Тому що є таке відчуття яке ніяким іншим аргументом не можна пояснити, як внутрішнє задоволення від того що ти робиш і комусь це потрібно. І свій черговий день на Землі ти не прожив, а ЖИВ. Повноцінно, на повні груди дихаючи і не ховаючи очі.

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Оставить комментарий или два