• Twitter
  • Technocrati
  • rss
  • facebook

За новинами Блогу можна слідкувати також тут

День Незалежності від кого?

Рубрика : Політика і Влада

0c03737cedf7e3d3b4e58391a7d7005dЛюди, а скажіть для чого нам така Незалежність? Для чого ми ТАК живемо 23 роки? США — велика країна, що виникла на індійських територіях, заселена переселенцями, створила свою Конституцію і окрім поправок жодного разу її не змінювала. Це свідчить про те, що людські, зрозумілі цінності і 200 років тому були такими же. Просто їх треба цінувати, поважати і дотримуватись. Живуть дружною федеративною сім’єю. Хтось із сатириків-українофобів сміється над неграмотністю американців, а вони доводять всьому світу, що і простий робочий, якщо він вмонтований у справедливу систему життя теж може бути задоволеним. Лишень мати роботу і страховку.

Польща всі дев’яності асоціювалась у нас із нацією торгашів, джинсів і жвачок. Минуло 20 років і  вони нас вчать як будувати демократію і ми гнемо спини на їх полуницях, бо за це поляки платять. Потім самі ж ці полуниці і їмо, двічі допомігши Польщі. Навіть трагедія під Смоленськом не змінила Польщу. Загинули великі поляки, проте і вони були лише постатями у вибудованій системі цінностей держави де є місце кожній людині. Там не ділять церкви, бо у них є один великий костел. Поляки розбудовують ся за європейські гроші. Розбудовують державу, дороги, аеропорти, а не Межигір’я. Мер міста приїздить на зустріч на скромному авто, яке відповідає рівню життя у його місті. Багато хто із студентів бачить своє майбутнє у Польщі, але я не зустрічав поляків, які б хотіли вчитись і залишитись жити в Україні. Ми приблизно однакові за населенням і площею, однакові мали стартові умови виходу із комуністичного табору і тоталітарного режиму. Де тепер Польща і де ми?

Від чого ми незалежні? Від комуністичної ідеології-ні, від державних чиновників-казнокрадів – ні, від тиранів при владі, здатних убивати свій народ-ні. Ми не здатні охороняти свій кордон і через дірку понад 100 кілометрову до нас завозять заразу то на колесах і з пушками, то на Камазах і з мішками. Чого її везуть на схід країни, тому що там благодатне поле для засівання цієї зарази. Вірусу ненависті, братовбивства, українофобії, люмпенізації.

Чому захід країни воює за схід, який не поділяє загальнодержавних цінностей? І перемога завжди залишиться з присмаком окупації. Мирної чи військової, інтелектуальної, мовної, ментальної.

Якщо ця зараза чужа для сходу країни то де ті 5-8 мільйонів українців, які за їх словами годують всю країну? Чому не вийшли і не задушили власними голими руками 20-30 тисяч наволочі заразної. А перетворились на біженців, дезертирів, ополченців…Тому що навіть зараз за словами «Готові на все аби не було війни» навіть у втомлених устах бачиться україноненависний оскал з яким не можна жити в мирній Україні. Він буде знову і знову проситись показатись на всі свої 32. А бажаючих його підхопити завжди буде багато: гуманітарних конвоїрів, зелених чоловічків, миротворців.

Крим взагалі залишаємо за дужками. Він вислизнув як з мильних рук, бо там заражених було і так багато, тому лише капля концентрату і все вирішилось само собою. Це можливо у країні, де люди цінують свою державу, історію, мову, традиції? Ні-це можливо там, де людям це байдуже або втомила країна у якій 23 роки вони не мали до себе поваги тому понадіялись на те, що в іншій буде краще. Тепер переселенці з Донбасу замість теплого Криму відправляються в Улан-Уде і далі розбудовувати нову Батьківщину, а Крим чекаю на маргіналізацію, казино і товаришів «в законі» — як пряник від нового господаря їх життя.

Чи можливі розмови про федералізацію в такій країні як сучасна Україна? Розмови можливі там, де принциповими є відмінності за круглим столом на якому стоїть єдиний прапор країни і стосуються вони економічних умов господарювання в тому чи іншому регіоні, прав різних національних меншин  і т.д, а от коли є принципове різне бачення на те, який прапор повинен стояти на столі переговорів то ніяка федералізація не врятує. Хіба що оперативне втручання по лінії Дніпра. Одне радує, якщо ця сама лінію ще рік тому здавалась незмінною, то сьогодні і Одещина і Дніпропетровщина та і інші регіони окрім Донбасу і Луганщини довели, що їм не байдуже по яку сторону цієї лінії залишатись.

Шкода лише про дві речі. Коли поранені афганці воювали за державним наказом і повертаючись нагадували країні про себе, то у відповідь могли почути образливе «А ми вас не просили», чи не чують це наші хлопці вже зараз там і не почують пізніше у кабінетах чиновників. І друге Незалежність-це ніби друге, а у кого і перше дихання, нові можливості, здатність давати самим собі раду, розмовляти своєю мовою, ходити у свою церкву, сповідувати свої традиції….Чи маємо ми все це за 23 роки? Здається, ми незалежні лише від своєї сили, волі. Вони самі по собі, а ми самі по собі. Кажуть українці дуже вільнолюбиві. Це точно – ми вільні від обов’язків, від підтримки світу. Не можна ж всерйоз такою підтримкою вважати твіти політиків ЄС на кшталт «Ми засуджуємо, Ми обурені, Ми закликаємо». Ну і закликайте собі на здоров’я, хто ж вас слухає. За словами ж бо мають йти дії, але якщо ці дії – танці навколо особи, яка руйнує світовий порядок і топчеться по міжнародному правосуддю, то це не підтримка, а підтанцьовка. Ми вже і союзники США і підписали угоду з ЄС, але проблеми як були лише наші так і є.

Війни офіційно немає, але про неї говорять усі. Від Президента до мобілізованого. Але військового стану немає і офіційно боремось із тероризмом, а ДНР і ЛНР не визнані терористичними організаціями. То з якими ми терористами боремось чи з ким воюємо?

Чому люди контрабандою везуть пластини для бронежилетів з-за кордону, а не роблять їх наші металопрокатні заводи, які досі роблять і постачають метал по всьому світу? Чому без дозволів дві сотні вантажівок офіційно не визнаного агресора без покарання проникли на територію України і тепер так само її покидають. Дипломатія? Точно така сама дипломатія призвела до втрати Криму, а тепер призводить до того, що наших хлопців під штиками водять по Донецьку. Чому наших і по нашій землі водять як собак? Чому не солдатів і офіцерів агресора сьогодні вели по Хрещатику у Києві.

В цей час на Хрещатику казали, що ми цю Незалежність вперше виборюємо. Новий лозунг? Під яким будемо жити 24-й рік вільного дихання на повні груди у єдиній і сильній країні.

Самі собі лікарями маємо стати. Інакше прийдуть хірурги-найманці.

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Оставить комментарий или два