• Twitter
  • Technocrati
  • rss
  • facebook

За новинами Блогу можна слідкувати також тут

Дорога до Європи лежить через Чесну Україну

Рубрика : Громадське життя

и так сойдет_1Чому ми себе не любимо? Хочеться вірити в маленькі і великі перемоги. Не будь-де і будь-чиї, а свої, тих хто поруч, тих, хто на відстані руки.

Кейс номер 1. Здавалось би що може бути краще ніж спільна корисна дія на благо громади. Молода людина написала Петицію по оновленню спортивного майданчика, депутати підтримали виділення бюджетних коштів, невеликі кошти зібрали самі активісти на картковий рахунок і тут почалися пригоди:

  • Пенсіонер, який надумав, що він є головним завгоспом біля свого будинку радісно повідомив що він проти спортивного майданчика і зі спільниками …спиляв стійку баскетбольного щита. Лише після виклику міліції він повернув вже розпиляну на частини трубу будинкоуправлінню. Вартість робіт автоматично зросла на вартість відновлення пошкодженого майна.
  • Обрана фірма-підрядник, звісно що без усілякого конкурсу, запропонувала встановити щити із фанери і дошки, бо пластикові на їх думку, будуть швидко понищені вандалами. Зробили щити. Робили ці щити ті, хто мало собі уявляє як грати у баскетбол, або відверті профани, оскільки закрутити болти і залишити їх виступаючими над поверхнею куди має потрапляти м’яч – це треба вміти так придумати. Ну і що, що майданчик не професійний, ну і що, що там грають діти. Не має бути «Зійде і так», має бути з любов’ю і професіоналізмом.

Так мало бути (кріплення, гачки під сітку)так мало бути

Так є (аналіз фото від Кості Согіна)

и так сойдет_3

Кейс номер 2. Встановили дитячий майданчик на вулиці міста. Встановили не тому що дуже хотіли тут встановити, а подейкують, що там де він мав бути, ЖИТЕЛІ  прилеглих будинків НЕ ЗАХОТІЛИ його, щоб їм не заважав. Тому поставили на цій вулиці. Це околиця міста, а як каже наш мер у нього програма «Місто без околиць». Т.то всім потрібна увага. Поставили той майданчик біля обвідної канави якою прямує зливова водичка і на самісінькому сонці. Бо по плану ні грибочки ні навіси не передбачені. Катаються на дитячих гірках, зазвичай влітку, коли тепла погода. При нагріванні сонцем металу сісти на ту залізяку і з’їхати з неї можуть спробувати всі, хто ту гірку туди поставив 🙂

и так сойдет_2Кейс 3. Магазин в далекому селі. Приміщення – ледь краще конюшні, зате алкоголь вже є. З цінниками і дівчина біля магазину сидить з двома парубками насіння лузає. Запитала чи щось бажаю і після відповіді про ліцензію, акциз і куточок споживача почала набирати власника. Власник пояснив що магазин ще не відкритий, а товар лише виставлений ну майже для вивчення попиту. Що все буде в порядку. І пішла дівчина далі лузати насіння.

  • Коли в нас на роботу будуть брати не просто вільні руки, а людину, яка хоче освоїти професію і буде її любити. Навчіть продавців бути продавцями, а не черговими по приміщенню.
  • Коли в нас перестануть існувати стереотипи «Аби в місті (центрі) був нормальний магазин, а в селі і так зійде». А чому зійде, там такі ж люди, які хочуть посмішку від продавця, а не витерті об штани руки після насіння, хочуть свіжого товару в холодильнику без мух і т.д Якщо дозволяємо робити такі винятки то ці винятки і надалі будуть правилами.
  • Коли власник магазину буде ставитись однаково до клієнта в селі і місті як до особистості? І до бюджету та податків теж з відповідним розумінням.

и так сойдетКейс 4. Курортне містечко. Безліч наметів і всі торгують. Жодних документів на право торгівлі, жодного бейджика на грудях.  Майже у всіх на столі стоять таблички «Безпрограшна лотерея». Звісно мови про ліцензію на право здійснення такої діяльності мова навіть не йде. Дитина платить гроші і витягує «лотерейку». На папірці пише «брелок». Продавець показує де висять брелки на подарунок, вартість якого візуально значно вища ніж вартість «лотерейки». Дитина отримує подарунок і радісно йде собі далі. За кілька метрів з’ясовується, що він «не світиться». Повертаємось, запитання, здивована відповідь «А що ж ви хотіли за 5 гривень?? Щоб я вам справний брелок віддала, який  я за 20 гривень продаю??!»

Ми Європу хочемо? Та давайте хоча б в чесну Україну, і починаємо з себе і без лозунгу «І так зійде»

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Оставить комментарий или два