• Twitter
  • Technocrati
  • rss
  • facebook

За новинами Блогу можна слідкувати також тут

Мені 42: чим рік запам'ятався

Рубрика : Розваги та відпочинок

mykola orlovТрадиційно згадую рік від дня народження до чергового дня народження. Вперше подумав чи то вже екватор чи ще ні 🙂

Рік складний для країни, успішний для мене, стабільний для сім'ї.

На фоні багатомільйонних корупційних скандалів, втеч із під варти, з країни, відсутності реальних вироків за злочини проти народу, я і далі вважаю, що вкрасти і відмазатися в Україні від тюрми значно легше ніж не красти. І це такий собі бізнес — головне потрапити на високу посаду і встигнути багато вкрасти. За це максимум виженуть з роботи і треба поділитися із тими хто це дозволяв або виявив. У нас багата країна, багата на покидьків які її грабують.

Конкуренцію корупціонерам — розумним дурням, складають дУрні, просто дУрні.

Я вже не намагаюсь усім щось доводити, коло обмежив лише тими хто здатен почути, а ще краще почути і зробити.

Приємно бачити плоди своєї громадської і тренерської роботи. Наприклад, одна славна Вінницька організація декілька років тому у невеличкій кімнаті двічі слухала мої тренінги, я впевнений що і не тільки мої, та справа ось в чому. Потім настав час реалізації почутого, побаченого. Запросили як тренера для ЇХ проектів, а потім і вже не вперше ми стали партнерами у проектах освіти для дорослих, медіаграмотності. Це такий собі кругообіг інтелектуального добра в природі. Аннушка, Сергій Іванович — вам привіт, ви позитив в році що минув для мене!

Такий же позитив цьогоріч і від Євросоюзу та Комітету виборців України. Обидва виграних проекти цікаві, перспективні і у 2016 році. Чудові два міні-проекту, а саме головне постійна підтримка від АХАЛАРУ з  Чернігова. Юри, Віки — дякую! Черговий спільний похід студентів у владу був цьогоріч за підтримки Молодіжної Альтернативи з Києва, дякую, Людо!

Порадували команди ЗЕОНу і Здолбунів сіті. Прогресують, дають результативні матеріали, проекти, несуть просвітництво в народ 🙂 Толік Бондарчук, Настя Загайна, Коля Мокрик, Ольга Ферар, Юлія Люкшин — ваша робота підсилила нашу команду.

Вперше опинився на держслужбі. Адаптація була швидкою і безболісною. Чогось несподіваного було небагато. Окрім традиційних: вимагають як від нобелівського лауреата-платять як дебілу (не моє авторство і не в моєму конкретно випадку, але суть держслужби доволі точно описує), весь бензин, канцтовари і собі і ближньому своєму — за свій рахунок. Так я дізнався, а заодно і моя родина, що буває не лише громадська робота, а й державне волонтерство. Надзвичайно гармонійна команда керівників в адміністрації суттєво компенсує нестачу настрою у холодному кабінеті з старими меблями, голими стінами і допотопними жалюзями з минулого століття. Держава таки себе не поважає, коли дозволяє своїм представникам з підвищеною відповідальністю за прийняті рішення, без обмеження робочого часу і часто без вихідних, отримувати винагороду яка не дозволяє ні влаштувати відпочинку родині ні забезпечити мотиву до якісного виконання роботи та інвестицій у власний саморозвиток. Тому — державне волонтерство — це поки що правильніше визначення ніж державна служба. Але і на ній я переконався що є люди які люблять свою справу, а які просто ходять на роботу...

весняний променад (17)Знову на висоті сім'я цього року. Андрій на фінішній прямій у школі і вже відчув смак участі у серйозних міжнародних заходах. Назар — заявлений за збірну області з баскетболу на всеукраїнські змагання. Софія — вже грає у капелі бандуристів, Захар — перше слово сказав і поки що єдине таке, що не може мене не тішити 🙂

Дружина — чарівна як завжди і тримає в тонусі мої функції як господаря, чоловіка і батька дітей 🙂

Батькі живі і дякую вам за це.

Менше часу мав на спілкування із колегами з університету за виключенням Володимира Мазурка, Володимира Гнєушева, Людмили Безтелесної з якими завжди приємно вести діалог хоч у живій розмові, хоч телефоном чи у соцмережах. Цьогоріч не потрапив на святкування 100-річчя водніка, хоч мав запрошення від перших осіб інституту, шкода, інколи хочеться просто побувати в тій атмосфері де лунають розумні думки.

 Так часто згадую про це, сидячи в кабінеті, де до тебе йдуть з питаннями і скаргами, а так хочеться щоб з ідеями і пропозиціями...

Виступив в одній з головних ролей у виставах театру «Кажан».

Отримав нагороду за перемогу у обласному конкурсі фотографів спортивної фотографії.

Прочитав десяток художніх книжок, прочитав майже всі книги Кідрука, заскучав за історичними трилерами Ванденберга.

Видав «на гора» чергову електронну книгу по місцевому самоврядуванню (зелені насадження).

Став депутатом міської ради.

У мене з'явився новий друг — пес — аляскінський маламут — Джек

Дописую ці рядки і за півтори години мене вже можна тягати за вуха...настрій гарний, дві години живої музики у виконанні Національної чоловічої капели бандуристів — те що треба для заряду позитиву на святковий день.

Багато що так і залишиться не написаним...Мені 42  і я все ще люблю життя!

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Оставить комментарий или два