• Twitter
  • Technocrati
  • rss
  • facebook

За новинами Блогу можна слідкувати також тут

Ми близькі до психологічного бар’єру байдужості

Рубрика : Політика і Влада

Україна давно не має позитивних новин. Ми відзначаємо дати загибелі вояків УПА, ОУН, козаків, співаємо плаксиві пісні, додаємо нові траурні дні. Свічками у вікнах обставлені і Голодомори і закатовані в концтаборах. І навіть якщо у тебе в цей день день народження чи весілля то і воно тобі здається вже або не таким веселим або тобі хочеться забути про всі ці чорні дні календаря і отримати позитив від життя.

Де ж цей позитив посеред свічок, панахид і артилериських канонад ?

Може позитивом є бідна казна твого міста і села у якому все йде на зарплату і комуналку,  а не на яскраві ілюмінації різдвяних свят, свята вулиці, день села. Ми перестали відзначати навіть дні народження своїх громад…

Може позитивом є суцільне подорожчання тарифів на електрику, газ, воду, тепло? Як пенсіонеру з пенсією у 1000 гривень сприймати психологічно цифру у 7188 гривень за 1000 кубів газу...

У Кузнецовську повісився молодий чоловік, якому принесли повістку на мобілізацію... Бо з однієї сторони незрозуміла війна. Кого і за кого, а з іншої сторони суд, осуд чи біга

Це самогубство чи доведення до самогубства?

На Рівненському полігоні п’ють  і вмирають мобілізовані. Це помилка лікарів, психологів, командування полігону чи підготовка до АТО?

А як вам зарплата держслужбовця на рівні начальника відділу адміністрації, міськради у 1400 гривень? Якої якості буде той службовець, якої якості будуть управлінські дії у голодного службовця, який півдня думає де що дешевше купити, в робочий час вирішити свої домашні справи, бо він про це мусить думати, за нього держава не подумала, вона …друкує нові платіжки за комуналку і листи-інструкції по субсидіям пів країні. От нехай би на камери зробили експеримент. Зібрали з десяток пенсіонерів і попросили їх власноручно заповнити документи на субсидію і подивились би результат. Можу спрогнозувати:

50%-синку я тут нічого не бачу 30%-може, доцю я дам шоколадку і ти мені все заповниш 20% -та горіть ви всі вогнем, нічого не буду платити, скільки мені жити залишилось.

Відсотки з часом можуть стати іншими. Коли постане вибір між буханкою хліба, яка скоро буде 20 гривень і ліками та платіжкою за комуналку навіть із субсидією, боюсь що вибір буде не на користь інтересів держави...

Найбіднішими вважаються країни де люди змушені виживати за 1 долар в день, ми вже дожились до цього. На черзі – записати пів країни у відділ субсидій, а третину поставити на облік у центр зайнятості…

На фоні цих ковбасно-шкурних питань, вже вишки Бойка, межигір’я Яника, золоті батони, жоден не засуджений за вбиту Небесну сотню …відходять на другий план. Аби за Небесною сотнею  в небо не полетів Голодний батальйон, Зневірений полк, Обманута Бригада та Армія романтиків Справедливості

Анекдот про податки всі пам’ятають?:

Відправив цар зібрати податки з громади. Повертається казначей, приносить золото. Питає цар: як там народ. Казначей – скиглить народ. Цар – нічого потерпить. Через квартал знову закінчились гроші, посилає казначея збирати податки. Повертається з грошима. Питає цар-як там народ. Казначей-плаче народ. Цар-нічого, потерпить. І ще раз відправляє згодом збирати грошенята. Приходить казначей з грошима і на питання цара як там народ відповідає: дивний народ , я  в них все відібрав, а він сміється. Задумався цар і каже: ООО, все досить!

Ха-ха-ха

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Оставить комментарий или два