• Twitter
  • Technocrati
  • rss
  • facebook

За новинами Блогу можна слідкувати також тут

Осінь прийде завтра

Рубрика : Громадське життя

210Це буде завтра, а сьогодні...

Ситуація поточного дня:

1.Гроші на АТО понад усе, навіть замість букета в школу. Я ЗА гроші на АТО і букет вчительці. Їх не обов’язково купувати дорогі, їх можна і у сусідів попросити, на клумбі зірвати. Не щеголяти у кого гарніший, а просто принести скромний.

2. Хто більше хто менше здав грошей на АТО, щось я тебе не бачив у списках, а кому ти здавав, а чому ти не здав на наш штаб (БТР, сусіда, батальйон…). Благодійність має залишатись благодійністю, інакше раз і надовго відіб’ємо бажання у людей проявляти свою добру волю і наміри. Вони можуть бути анонімними, об’єкт своїх добрих намірів теж добровільний і за кожну гривню у відповідь має бути слово «дякую», а не «це і все?»

3. Коли людина, заслужений і поважний волонтер, який днями і ночами реально допомагає в тилу, збираючи і відправляючи все необхідне на фронт хамить, сквернословить і вважає все інше єрундою, а лише свою справою важливою, то це такий самий плювок хворим, вчителям, іншим волонтерам, які допомагають дітям тощо  і він не чим не відрізняється від хама в невійськовий період. Тому що є його правда і все решта. Я в такі моменти завжди уявляю як щодня люди, наприклад, в соцзабезах нарікають на молодших працівників які не хочуть їх вислуховувати і намагаються якнайшвидше позбутись своїх відвідувачів. Чим відрізняємось? Відмовкою, що зараз війна. Так і на війні і на революції донесений до урни згарок – це кращий прояв патріотизму ніж наклеєна зубата матрьошка на фасаді щойно поремонтованого будинку у своєму рідному місті, або смачний військово-матерний вислів яким по телефону посланий черговий дозвонювач.

4. Не обліковувати усе зібране і відправлене сьогодні (пожертви) – це створювати безліч підстав бути звинуваченим у марнотратстві, присвоєнні коштів завтра. Немає часу, не на часі, бери і роби – все це відмовки. Будь-яка справа потребує планування, організації і контролю. Це все рівно як би зараз директори фірм звільнили своїх бухгалтерів і самі на свій розсуд господарювали, а при перевірці прикривались, що жертвували на АТО.

5. Вибори. Вони не можуть бути без реклами і агітації. Коли хтось пише, що він проголосує за того, хто не потратить грошей на біг-борди і буклети, то значить він ні за кого не проголосує. Бо не буде знати за кого голосувати, адже кандидату про себе якось треба заявити і хто про це має прочитати. Щось я не зустрічав добрих ЗМІ які безкоштовно будуть розказувати про трудові чи волонтерські подвиги кандидатів. Хочуть заробити на політичній рекламі, а значить кандидатами треба на це витрачати кошти. Не хочете , що на це витрачались кошти-треба змінити ЗУ Про вибори і не брати їх із кандидатів. Є інші аргументи? Ну хіба що вибори відмінити:)

6. Вибори. Проголосую лише за нові обличчя, за волонтерів і добровольців, за пацанів, які вернуться з АТО, за не олігархів…Ага, тільки спочатку назбирайте цим класним пацанам 120 тисяч на реєстрацію кандидатом, а потім запишіться волонтером для проведення безкоштовної виборчої кампанії. І захопіть із собою пару сотень таки ж як ви на ДВК, ОВК і спостерігачами.

7. Вибори. Активність кандидатів, їх фондів, благодійних акцій. Треба це використовувати, а не критикувати лише.  В повсякденному житті, без виборів приніс би олігарх 1000 гривень і вже був би молодець поки інші в скриньку свої зім’яті 20 гривень сунули, а під прицілами камер, фотоапаратів він тепер 5000 принесе і пожертвує туди куди зараз треба: на АТО, на лікарні, на відбудову, нагороди героям. Користуймося моментом і дякуємо, а на виборах думаємо своєю головою. А думати треба завжди, навіть коли війна, інакше під дуже важливими приводами – давайте швидше, немає коли думати, та всі тут нові, голосуйте — маємо загрозу прогавити формування нового парламенту. І потім покладати знову на нього свою відповідальність, а не на себе за свій вибір, свій поспішний, емоційний, телеекранний вибір.

8. Уряд. В ньому ж не всі міністри оборони і МВС, а що роблять інші. Де плани розвитку країни, реформ, нові обличчя у владі, більші повноваження регіонам?

9. Держава. Ми не проголосили ДНР, ЛНР терористичними організаціями, не розірвали дипломатичні стосунки із агресором, не відмовились від економічної співпраці із ним, не закрили кордон для всіх хто їде із РФ то що ж ми хочемо від наших європейських сусідів. Воювати поїдуть лише найманці і лише за гроші, а ми ж навіть своїх солдатів не всіх оформили як учасники незрозумілої АТО у якій немає визнаних терористів, і АТО – це не війна. Хлопці воюють і не всі гроші за це отримують, навіть обіцяні, а дома кредити, комуналка, перелякані родичі у яких і справи не так ладяться, коли рідні далеко і під кулями. Гривня і так обвалилась і голова НБУ може єдине що добре зробити так це надрукувати пару мільярдів, щоб чесно з хлопцями розрахуватись і йти заслужено у відставку.

10. Військові генерали і дипломати, східняки. Чому і досі злочинно забираєте хлопців із домівок і не даєте їм облаштунків і засобів реального захисту їх життя? Кажуть у олігархів є багато металопрокатних заводів, може б швидше налагодили випуск потрібної кількості пластин для броніків. Де наші славні дипломати, які не можуть домовитись щоб хоча б каски і рюкзаки з бушлатами нам надали наші союзнички, сусідушки, які поки що є вкрай стурбованими і вміють через твіттер когось до чогось закликати. Хоча справа в самих українцях не менша ніж в генералах. Якщо Маріуполь вийшов на вулицю і риє окопи, то люди своїми ДІЯМИ говорять, що готові померти, а не здати місто, а якщо Донбас і вашим і нашим, хто по біженцям розбігся, хто Сибір розбудовувати, то такий той край у вогні і маємо. Вилізло просто те, що давно було всередині багатьох. Якщо для тебе твоє місце проживання лише територія, то не дивуйся танкам з різними прапорами які по ній їздять.

Що ще чекати завтра? Люди просять дати телефон штабів, що збирають кошти, Червоного Хреста, кого-небуть хто може допомогти, бо вже на полігоні… Чому із словом Червоний Хрест у світі в мене асоціації про допомогу і волонтерство у самих потрібних точках, а про український-як про 2 гривні на марку і вимірювання тиску раз в рік на вулиці в палатці. Не знаю, може мало цікавився їх справжньою роботою. А ще можна чекати чергового гуманітарного обміну від Московії. Вона нам білі Камази із провіантом для своїх військових найманців, а ми їй обладнання із наших заводів, часто унікальне на пострадянському просторі. НЄ? А хто нас питати буде, вони ж їздять через НАШ кордон і нікого не питають. Ми відсіч дати не можемо, авіації у нас немає, союзників теж, сусіди моляться аби до них не заїхали. Тож або розуміти що лише ми і більш ніхто, або і далі штампувати 200-х в непотрібному очікуванні самоприйдешнього миру.

Як сказав один із експертів сьогодні у львівській газеті, північному президенту потрібен Іловайськ як розмінна монета з нашим Президентом. Він туди буде постачати стільки військ і техніки скільки буде потрібно, щоб ми ніколи не виграли війну, бо йому теж її вигравати не потрібно. Путіну потрібно лише показати, що він не переможний, а в України лише один шанс  — здатись на милість агресора і за столом переговорів погодитись на федералізацію. Причому у такому варіанті, щоб будь-які політично важливі рішення приймались на референдумі. І якщо хоч один із регіонів проти, а те що Луганськ і Донбас будуть проти він в цьому не сумнівається, то значить рішення не прийняте. У такий спосіб Путін гарантує що Україна ні в НАТО не вступить ні інших ЙОМУ не потрібних кроків не зробить.

А ще завтра 1 вересня, для когось зовсім перше. І ми не маємо права його їм зіпсувати. Тому дайте їм в руки квіти, а самі покладіть гривеньки у скриньки для нашої ПЕРЕМОГИ!

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Коментарі

Аплодую стоячи пан Миколі публікації. Як мої думки прочитали. Все вірно чітко і лаконічно.

Оставить комментарий или два