Здавалося на фоні агресії Росії має відбутися мобілізація та зближення нації навколо своїх цінностей, роду, самозбереження себе та країни. Це також мало би стимулювати до розвитку себе, економіки, країни. Українці – не такі. Тиждень черговий минає і агрегатори новин та відеострічки все частіше мерехтять такими повідомленнями:

1.Електронне декларування. З вуст перших осіб держави прозвучало завіряння про те, що процедура ця не відворотна, суттєво запобігатиме проявам корупції і треба всім посадовцям «вивернути кишені», хоча я так і не зрозумів для чого їх вивертати. Декларування має стосуватися ВСІХ, тоді не буде на кого «переписати» свої майно для «тимчасового зберігання». Але поки тривали феєричні презентації нової системи, яка «побачить все і у всіх», ввечері зявилась новина про те, що Державна служба спеціального зв’язку та захисту інформації (ДССЗЗІ) передала до НАЗК висновок, на підставі якого напередодні відмовила у атестації системи подання електронних декларацій. Ух ти, а як це? Система настільки не готова до використання чи є велике бажання задекларувати її готовність. А які наслідки запуску збору інформації в «діряву» базу даних, хто нею зможе скористатися? А якщо з понеділка вона не запуститься, то не бачити нам безвізового режиму і чергового траншу МВФ? А хто за це буде відповідати? І якщо ситуацію із фальш-запуском системи декларування не є публічною підставою Президента тоді що це?

2.Постійні викриття хабарників, корупціонерів, які грабують країну у надвеликих розмірах. Таке враження що вони як комахи які лізуть і лізуть вперед і НАБУ та ГПУ лише вибірково встигають хоч когось зловити. Розміри грабунків вражають, схеми грабунку все більш цинічні. В переліку закручених до схем вже і банки та страхові компанії, перевізники, не кажучи про «стандартних» хабарників із поліції, прокуратури, митниці.

3.Тендер із закупівлею російських по своїй суті автобусів. Відбувалася оказія у Рівному. Тендер провели по букві закону. Саме це і дозволило наочно побачити що таке та буква закону якщо її дотримуватись. Чому і досі пріоритет – найдешевший хлам? Якщо це шкільний автобус – беремо рейтинг останнього року з безпеки автобусів і прописуємо вимогу: з трійки лідерів ласкаво просимо такі марки і конкуруйте в ціні та інших умовах. На виході придбані за найкращими цінами автобуси з топ-списку безпечних автобусів. Має бути конкурс-тендер з можливістю вибору опцій, які обгрунтовані.

4. Нові зарплати держслужбовцям. Довго їх «мучили» перш ніж ввели. Але як часто буває дозвіл отримувати більше держава дала, а от гроші на це порадила пошукати в місцевих бюджетах. Тому на місцях утворилися фінансові ями, виходи з яких три: 1)сподіватися що нардепи змилуються і після літніх Гаваїв ухвалять зміни до бюджету і такі кошти віднайдуть 2)скоротити третину держслужбовців 3) витратити кошти місцевих бюджетів на зарплати держслужбовців. От тільки якщо варіант 1, то він потрібен вже і такі речі треба планувати, а не користуватись експромтами, див.п.1, якщо варіант 2, то давайте скорочувати і безліч непотрібностей, якими займаються держслужбовці, якщо варіант 3, то це вже буде виконком районної ради, а не держслужба. Бастувати держслужба не буде, профспілка у держслужбі ...ну самі знаєте безязика до високого начальства, заробляти по сумісництву не можна. Тому або по городам займатись натуральним господарством аби прогодуватись або в чергу до центрів зайнятості. Реформуємось, як то кажуть, на марші.

5. Олімпіада. Поки без захвату. Але от саме сьогодні фехтувальниці порадували- з нетерпінням чекаю на фінал з росіянками і на півфінальний забіг Олі Земляк з Рівного. Землячка все-таки. Але навіть олімпійці з прапорами дозволяють собі селфі із російськими спортсменами коли інша частина світу нас підтримуючи їх ігнорує (плюс на фоні допінгового скандалу). Права Ірина Геращенко, що ми чекаємо від наших спортсменів боротьби і перемог, а не селфі. І як перемагати і нагадувати росіянам про історію восьмирічної давнини показав на увесь світ грузинський боксер. Він не селфі робив, а поклав на лопатки росіянина, поцілував герб своєї країни і згадав жестом що нічого не забув про напад на його країну.

Звідси висновок. У мізках людей ніякої війни немає. Українці втрачають страх і відриваються від реальності. Київ та регіони «страшенно далекі один від одного». Цілі євромайдану, який і зніс попередню владу вже відійшли на другий план. За земляків треба вболівати, а їм потрібно мати гордість і патріотизм.