• Twitter
  • Technocrati
  • rss
  • facebook

За новинами Блогу можна слідкувати також тут

Повідомлення в паралельну реальність із втраченого світу

Рубрика : Громадське життя

Часто буваю на різних зустрічах, семінарах, тренінгах. Кожна з цих подій несе якусь змістову складову для учасників. Є, як правило, тренер чи спікер, модератор і учасники. Інколи ці учасники більшою або меншою мірою задіяні у зустрічі. Саме від активності, уваги, ініціативності, дієвості і залежить результативність зустрічі.

Не скажу що відкрию великий секрет проте все більше на таких зустрічах бачу картину коли спікер говорить у порожню аудиторію. Т.то в ній сидять люди але вони в цей час знаходяться у паралельній реальності. У своїх гаджетах, де є доступ до мережі Інтернет. І як зомбовані інтернетзалежні вайфаєвці судорожно гортають сторінки соціальних мереж, новинних стрічок. Їм в цей час важливо бачити свою присутність у тому, паралельному, віртуальному світі ніж у цьому де вони ніби є і їх одночасно немає.

І якщо ще поруч такий самий зомбі то хоча б у них одне до одного ніяких відчутів не виникає окрім запитань «Чи в тебе ловить мережа; де розетка; чи є зарядка; ти хто», а якщо поруч людина, яка щиро прийшла послухати інших і розповісти сама щось, то при вигляді таких зомбі мало того, що відчує свою непотрібність на цій зустрічі так і неефективність самої події.telefon-vazhlivishe-spilkuvannya

Зрозуміло, що можна вводити правила, відключати Інтернет, але  це ж тест на взаємоповагу і розуміння. І якщо вона по замовчуванню призводить до миттєвого переходу  у віртуальну реальність то значить реальний світ людину не цікавить більше аніж селфі з зомбі поруч з події. І замість того щоб активно прийняти участь у реальному світі інтерес переноситься в обговорення  у віртуальний світ. Де змагання йде на кількість лайків, обговорення крутизни місця збору і учасників та спікерів, меню на обід та планів на завтра.

Ми живемо враженнями віртуального світу, а не відгуками сусідів по аудиторії. Так простіше, так цікавіше.

Не виключено, що кількість занурень у гаджет обернено пропорційна цікавості самої події, власній вихованості, важливості теми тощо але це не відміняє всі попередні тези. Основна з них «видаватися, а не бути».

Проблема гаджетів така ж актуальна і при просто ходьбі чи ще гірше їзді із навушниками у вухах. І навіть гарна дівчина, яка прийшла сама позасмагати на пляж і при цьому постійно робить селфі і спілкується по телефону у мене перетворюється на асоціацію з вітриною чи обкладинкою журналу із гарним але не справжнім обличчям.selfi-na-plyazhi

Я теж багато часу провожу на комп’ютером чи ноутбуком але мені досі важлива жива розмова та емоція, може тому і досі телефон у мене для дзвінків, а не для вайфай прив’язі до віртуальної реальності.

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Оставить комментарий или два