Останні літні деньки та довгий вікенд дозволили помріяти і пошукати місця де є багато води і сонця. Вибір попутників, товаришів, кампаньонів нічим не завершився, тому вирушили в дорогу самі на авто.
День 1. Мої дівчата чомусь були впевнені, що вода і сонце є тільки в басейні, озері чи на морі, а я спробував показати ще дещо. Так по дорозі зявився Трускавець. І хоча він теж для мене в уяві був старим радянським курортом та після детального вивчення і особливо розповіді подруги Ореста Зуба, підприємця та тревел-блогера, про сучасни й Трускавець, маршрут наш проліг саме туди.
Безліч сучасник санаторіїв, готелей, лікувальних і профілактичних закладів. Та що казати, коли навіть бювет з мінеральною водою «Нафтуся» сам виглядає як екскурсійний елемент просто відвідування не говорячи вже про саму воду. отже, перша вода — мінеральна «Нафтуся». Знов таки попри надумані чутки — вона не тхне яйцями, хоча деякий присмак має, але цілком прийнятний. В бюветі є місця для всіх охочих набрати води і холодної і теплої. Ми всі спробували. Її користь саме в споживанні біля бювету. Ні назва бювет ні назва води можуть не подобатися, але охочих там було огого. Поганяли голубів, походили вуличками і відправилася до іншої води.
Дельфінарій. Годинна вистава, перші двадцять хвилин невимовний захват молодшого сина, постійні аплодисменти, бризки, гра з глядачами. Половина зали, аукціон картини, намальованої дельфіном виграв житель Нью-Йорка, діти якого в нагороду отримали безкоштовне коло пошани з автором картини. Поїхали шукати воду далі.
Водоспад Шипіт. Людей багато, оглядового майданчика немає. В буквальному сенсі всі по головах, точніше по ногах одне одного. Найсмілівіші фоткаються прямо із гірської річки чи забираються по камінню вище до початку водоспаду.
Сама річечка та невелички каскади теж цікаві і милі. Навколо добре організований сервіс в розумінні того наскільки це можна зробити в лісі біля скель. Є все. І пити і їсти. Смачно! Не дорого. Розташування водоспаду настільки зручне, що неможливо не відвідати туристичні обєкти поруч. Наш вибір впав на гірський підйомник.
28 хвилин і ми на півторакілометровій висоті з якої відкривається неймовірний огляд всього навкола, краси Карпат. Фотосесія, трохи перекус. Не дешево. Поруч пропозицій на машинах ще вище в гору, на квадроциклах. Все без касок, без касових апаратів:) Бажаючих хоч відбавляй. Велосипедистів, які випробовують свій дух та коліна теж багато. Підйомник дозхволяє рухатися разом з велосипедом. Спуск дониз понад кілометр...юхуууу. Над головою літають вільні люди. Вони знайшли повітря. Ми знайшли сонце. Найвище де змогли. Поїхали за водою далі.
