• Twitter
  • Technocrati
  • rss
  • facebook

За новинами Блогу можна слідкувати також тут

Я обожнюю Шекспіра

Рубрика : Без прописки

Автор: Софія Орлова

Наступив перший день
найморознішого місяця зими і всі студенти Стенфордського університету вирішили
влаштувати вибухову вечірку. Туди і був запрошений Девід  Ларсон .

Він – найкращий
гравець Стенфорда в баскетбол, а отже автоматично завидний наречений. Навколо вродливого
самця щоденно збігається кубло найгарніших зміюк  міста, інакше їх не назвеш, проте вони не
привертають його увагу, або ж стають іграшками на одну ніч, якщо їх це цілком
влаштовує.

 Вечір. Девід, як завжди, у всій своїй красі- стильна зачіска, сережка в вусі , світшот і легендарні джордани. Комбо для краху молодих сердець.

Відлучившись на мить, він помітив сумку біля барної стійки . На вигляд вона, ніби нова баскетбольна форма- прекрасна! Білого кольору та ще й зі сріблястим ланцюгом. Девід вирішив віднести її до кімнати і потайки зазирнути, що ж в ній знаходиться.

 Він дістає з внутрішньої кишені два квитки на постановку балету «Ромео і Джульєтта» в
честь дня Святого Валентина. Радості немає меж! Ніхто не знає того факту ,що
Девід обожнює класичну музику ,а особливо балет. Якби він розповів це на весь
університет, то скоріш за все ,його б засміяли, тому він щодня зберігав у собі
цей невеличкий секрет.

Радів Девід не довго, адже квитки тут 2, а він 1. Звісно можна було б насолодитися виставою в компанії з самим собою, але все ж таки, це день Святого Валентина…

І він вирішив шукати пару, ціною
свого секрету.

Девід підходив до кожної із
дівчат, які коли-небудь проявляли до нього очевидну симпатію, проте як тільки
вони чули слово балет, то починали сміятися і не вірили йому, в наслідок чого
Девіду потрібно було віджартовуватись.

Засумнівавшись в своєму статусі
«короля» університету, Девід вирішив випробувати свою вдачу в останній раз.
Надії у нього зовсім не було, адже остання дівчина, що залишилась була з ним в
надзвичайно напружених відносинах, проте ходили чутки ,що хлопець їй не
байдужий.

На дні народженні він пролив
червоне вино на її білосніжну нову сукню та ще й невдало пошуткував :

-Мені здається, чи тобі потрібно
змінити свій наряд?

Після цих слів Марія, так звали
бідолашну, вибігла з дому і своє день народження провела в компанії песика, що
притулився до її ніг, коли вона плакала.

-І знову привіт, — ніяковим голосом промовив Девід, — я знаю, що минула наша зустріч була, м’яко кажучи, не найкраща, але я хочу вибачитись перед тобою і запропонувати скласти мені компанію на вечір Святого Валентина.

-Привіт, -усміхнулася Марія, — згода, тим паче я обожнюю Шекспіра!

З тих пір пройшло вже 15 років, Девід і Марія одружилися і в них двоє чудових діток. Залишилось чекати моменту, коли до нашого розумника все ж дійде, що куди саме він запрошував Марію, він так і не сказав…

Оставить комментарий или два