• Twitter
  • Technocrati
  • rss
  • facebook

За новинами Блогу можна слідкувати також тут

Євромайдан: другий шанс для громади чи п’ятий крок для президента

Рубрика : Політика і Влада

maidan

такі були плани

9 років тому (хтось згадує цикл у 9 років, хтось 9 днів) це вже було. Майже так само, але не так. Ноги несли самі на Київ, в голові була суміш адреналіну з двох флаконів: страх і розплата за холостий постріл з одного і запах свободи з іншого. Притиснутись таким як і сам до огорожі Верховної ради, відчував, що в разі будь-якого руху чи вперед на штурм чи назад твоя індивідуальність вже ні до чого.

Занесуть хоч туди хоч в зворотньому напрямку. Стоячи і слухаючи події у ВРУ вже тоді коли прозвучала пропозиція внести поправки до Конституції і коли на це погодився провідник свободи, якого ми ж коронували, вже тоді відчув, що в наших президентів намічається синдром «п’ятого кроку». Так з’явились помаранчеві стяги які закінчились помаранчевими щоками від сорому за ці 9 років.

majdan_1

такі реалії

Був ще Податковий майдан. Але там все вирішувала гривня і торги між коронованими і тими хто заробляє на їх царствування. Досягли компромісу розійшлись. Одні за золотими унітазами інші за новими рукавичками.

Сьогодні, кажуть, новий Майдан. Задаюсь питаннями і не знаходжу відповіді, може ви підкажете:

  • Чому ноги не несуть на майдан і не чути запаху свободи?
  • Чому саме сьогодні захотілось в ЄС і що заважало це робити вчора і позавчора. І якщо справа не у Президенті, а  ЄС апелює до волі народу України то чому саме сьогодні?
  • Що особисто у мене, моєї сім’ї, мого села, району зміниться тільки від того що ми хочемо в ЄС чи Україна підпише якійсь папір. А хто виконувати буде написане у тому папері?
  • Як завтра після підпису паперу із ЄС у наших заводах і фабриках зміниться обладнання, навчаться люди не красти і робити якісну продукцію, яку куплять вибагливі покупці в ЄС. ЄС дасть кошти лише на державні інфраструктурні речі, а не бізнесу?
  • Чому ми взагалі звели протистояння до вибору з ким любитись, а з ким сваритись. Шантажує Росія? Говоріть про це відкрито, панове урядники країни, і просіть світове товариство захистити. І як будете дружити із шантажистом? Навіть Білорусь у цій ситуації виглядає пристойніше своєю дивакуватою самостійністю, ніж позиція України-розкаряки, яка відверто облажалась перед усім світом через свою непослідовність і перед Росією, якій показала свою згоду бути молодшою сестричкою знизу.
  • Партійні опозиціонери. Ваша ціль «Юлі-волю» і наступні президентські вибори? Тоді Євромайдан з вашої сторони це теж буде не чесно, це використання майданного люду для своїх цілей і цілей одної засудженої. Хоча я проти політичних в’язнів. Я за те, що всі хто вкрали-повинні віддати державі у п’ять раз більше і йшли село піднімати, а не нову державну посаду приміряти.
  • Майданний люд. Ви, ми, я, повинні бути свідомі що це дійсно другий шанс. І глибоко сумнішаюсь, що європейська тематика є головним поштовхом щоб вийти на майдан. Звичайне власне зубожіння, безробіття, щоденна похмурість навіть у сонячний день, злочинність, безкарність, пихатість влади, власне відчуття інтелектуального приниження від керування нами інвалідами з мови, значкістами з інших держав та почесними сокамерниками штовхає на Євромайдан. І ЄС це лише привід позбутися почесного звання жителя бананової республіки у центрі Європи.

vedmid

В одному маленькому зоопарку ведмедя довго тримали в тісній клітці так, що він міг зробити тільки чотири кроки в один бік, повернутися і зробити чотири кроки назад. Так і ходив він цілими днями по клітці туди і назад. Відвідувачі шкодували ведмедя і говорили: «Як, напевно, він був би щасливий, якби йому вдалося опинитися на волі». Час йшов, зоопарк стали ремонтувати, і всім тваринам зробили великі просторі вольєри. У них було багато зелені, а в загоні у ведмедя — навіть басейн. Працівники зоопарку передчували, як зрадіє величезний звір, коли його переведуть з тісної клітки в просторий вольєр. І ось довгоочікуваний день настав.

Ведмедя перегнали в крихітну клітку для перевезення і повезли на нове місце. Навіть перебуваючи в транспортній клітці, ведмідь примудрявся робити свої обов'язкові чотири кроки взад- вперед. Нарешті його випустили в новий просторий вольєр. Ведмідь озирнувся, обережно зробив крок, другий, третій, четвертий ... А потім повернувся і знову зробив чотири кроки назад. Він так і не зміг зрозуміти, що тепер прути клітки, що обмежували його свободу, існують тільки в його уяві. Але ці прути в пам'яті звіра виявилися міцнішими справжніх. Так ведмідь до цих пір і ходить у величезному вольєрі: чотири кроки туди і чотири кроки назад.

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Оставить комментарий или два